Чому на рутеній-іридієво-титанових анодах генератора HOCL утворюється накип? Як запобігти довгостроковому утворенню накипу в електролітичних комірках

Чому на рутеній-іридієво-титанових анодах утворюється накип? Як запобігти довгостроковому утворенню накипу в електролітичних комірках
– Короткий технічний посібник для користувачів генераторів хлорноватистої кислоти
Служба післяпродажного обслуговування нашої компанії часто чує від клієнтів такі слова: «Навіть коли розмір анода збільшується пропорційно, ефективний вміст хлору не збільшується, а споживання електроенергії продовжує зростати». Однак коли ми розбираємо електролізер і досліджуємо електроди за допомогою скануючого електронного мікроскопа (SEM) і дифракції рентгенівських променів (XRD), ми виявляємо, що ситуація відрізняється від наших очікувань: тверда товста кальцієво-магнієва луска здебільшого не на рутенієво-іридієво-титановому аноді, а на катоді прямо навпроти нього. Проблеми на стороні анода в основному випливають із поєднання змішаного масштабу, біоплівки та старих покриттів. Проста заміна дорожчого анода часто не допомагає усунути першопричину — на межі між електродом і розчином утворюється накип, що є локалізованим електрохімічним явищем, не пов’язаним із тим, чи зношений матеріал анода.
Ми розглядаємо запобігання масштабу як «керування мікросередовищем на інтерфейсі». Нижче ми з'ясуємо чотири ключові моменти: де і як утворюється накип; як тонкий шар накипу може пошкодити дорогі покриття; відповідні витрати на зміну полярності та промивання кислотою; і стратегії запобігання накипу, розроблені для мінімізації тривалого простою електролітичних елементів.
I. Де відбувається утворення накипу: невидима лужна зона ховається на стороні катода
Візьмемо для прикладу виробництво хлорноватистої кислоти за допомогою електролізу розбавленого розсолу: газоподібний хлор виділяється на аноді, а потім перетворюється на хлорноватисту кислоту; катод постійно споживає воду і виділяє газоподібний водень, тоді як іони гідроксиду постійно виходять із тонкої водяної плівки, щільно прилеглої до пластини електрода. Товщина цієї водяної плівки становить лише десятки-сотні мікрометрів. Оскільки іони гідроксиду не встигають рівномірно змішатися з навколишньою водою, локальний pH на поверхні катода раптово різко зростає від нейтрального або навіть слабокислого pH води, що надходить, до сильно лужного pH від 11 до 12.

Таким чином, незалежно від того, чи обладнання виробляє слабокислу хлорнуватисту кислоту чи лужний гіпохлорит натрію, на поверхні катода завжди існує сильнолужна зона, яка служить середовищем для утворення накипу.
Як сира сіль, так і вода містять слідові кількості іонів кальцію та магнію, а також невелику кількість іонів бікарбонату. При попаданні в лужну зону іони кальцію реагують з іонами гідроксиду з утворенням гідроксиду кальцію (гідрату гідроксиду кальцію), який є основним компонентом накипу; потім вони реагують з іонами бікарбонату з утворенням карбонату кальцію. Іони магнію утворюють гідроксид магнію, але через їх невелику кількість і дрібний розмір кристалів їх неможливо розрізнити при змішуванні в накипі. Під час стабільного процесу електролізу з виміряною щільністю струму 1000 ампер на квадратний метр від 80% до 90% кристалів утворюються безпосередньо на катодних пластинах. Скануюча електронна мікроскопія показує, що ці лусочки складаються з шестикутних пластівців і коротких паличкоподібних структур, характерних для гідроксиду кальцію.
З боку анода ситуація інша. Гідроксид кальцію присутній у сильно окислюваному кислому середовищі з виділенням хлору, де йому важко залишатися стабільним, що призводить до дуже незначного утворення густого твердого лужного накипу. Тут є три основні проблеми: відкладення та частинки заліза та марганцю втягуються в тріщини покриття; у слабкострумових зонах, мертвих кутах і під час відключень бактерії та водорості виділяють позаклітинні полімери для утворення біоплівок, які діють як клей для зв’язування частинок і мікрокристалів з електродними пластинами; якщо не ретельно очистити, накип кальцію та магнію залишиться після зміни полярності.
Резюме: твердий накип утворюється в основному на катоді, тоді як анод уражений змішаним накипом, біоплівками та пошкодженням покриття; тому запобігання масштабу має вирішувати проблеми з обох сторін одночасно.
II. Як поступово утворюється накип
Раніше вважалося, що накип виникає, коли концентрація іонів у воді досить висока, щоб викликати випадання опадів. Останні дослідження показують, що цей процес не такий простий; утворення гідроксиду кальцію зазвичай включає чотири етапи: іони кальцію спочатку агрегують на поверхні розділу катода в нанорозмірні кластери (ще не кристалізовані); оскільки іони гідроксиду накопичуються і гідроксид кальцію стає перенасиченим, зародження відбувається одночасно на поверхні електрода та в суспензії; потім ядра ростуть уздовж певних кристалічних граней у шестикутні пластинчасті кристали; нарешті, пластинчасті кристали з’єднуються між собою і складаються, утворюючи пористий, але щільний шар накипу, який огортає частинки.
Є ще два фактори, які часто не враховуються, але можуть допомогти запобігти накопиченню накипу. Іони магнію призводять до того, що кристали гідроксиду кальцію стають менш чіткими та дрібнішими за розміром зерна, що призводить до більш пухкого шару накипу, який легко змивається потоком води; органічні речовини, такі як гумінові кислоти, є навіть більш ефективними, оскільки вони можуть хелатувати іони кальцію та магнію, зменшуючи розмір кристалів та субкристалів із приблизно 112 нанометрів до 75–90 нанометрів. Однак органічні речовини не можна безпосередньо застосовувати в техніці, оскільки вони збільшують споживання енергії та повинні бути видалені перед дезінфекцією питної води та їжі. Їхня цінність полягає в тому, що вони нагадують нам про те, що запобігти «зростанню чи щільнішому» накипу ефективніше, ніж його подальше очищення.
Як виконувати планове технічне обслуговування та контролювати термін служби
У нас є кілька рекомендацій. Створіть базовий запис тиску в резервуарі для кожного блоку, документуючи початковий тиск у резервуарі за стандартної концентрації солі та витрати; використовуйте це як еталон при оцінці масштабування пізніше. Слідкуйте за трьома індикаторами: постійне підвищення тиску в резервуарі, зменшення доступного хлору та збільшення споживання електроенергії на метричну тонну води або на грам доступного хлору. Під час щорічного технічного обслуговування перевірте, чи не відшаровується покриття, не накопичується накип, що блокує електроди, і деформуються герметичні канали потоку. Під час миття кислотою суворо дотримуйтесь рекомендацій виробника щодо типу кислоти, концентрації та тривалості, а потім ретельно промийте чистою водою. Уникайте тривалого простою обладнання; після вимкнення злийте розсіл і промийте електроди, оскільки тривалий вплив у вологому середовищі сприяє зростанню біоплівки та локальному утворенню накипу.














